Значення
- (Зоологія) –
Цінна хутрова шкурка, знята з новонароджених або 1-3-денних ягнят каракульської породи овець, що має характерні щільні завитки різної форми та відтінків (чорного, сірого, коричневого кольору).
- (Зоологія) –
Порода овець (каракульська), що походить з Середньої Азії, яку розводять переважно для отримання зазначених хутрових шкурок.
- (Техніка) –
Тканина (зазвичай шовкова або напівшовкова) з характерними короткими завитками-петельками на поверхні, що нагадують завитки хутра каракуль; використовується для пошиття верхнього одягу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. каракуль, р. каракулю, д. каракулеві, з. каракуль, о. каракулем, м. каракулеві, к. каракулю
Походження слова (Етимологія)
Слово «каракуль» походить від назви містечка Каракуль, розташованого поблизу Бухари в Узбекистані. Це містечко славилося вівцями з чорною кучерявою вовною, чиє хутро стало відомим як каракуль. В українську мову слово потрапило через російське посередництво з узбецької мови. Спочатку воно означало породу овець, а згодом і їхнє цінне хутро. Існує також слово «каракульча» — шкурки ягнят, які знімають з недоношених плодів або новонароджених ягнят каракульської породи.