Словник Української Мови
Властивість або якість того, що має форму зиґзага; ламана, зубчаста лінія чи структура.
Математична або геометрична характеристика ламаної лінії з різко змінними напрямками, що складається з послідовності відрізків, спрямованих під кутом один до одного.
1. Властивість за значенням прикметника “зичний”; доброзичливе, приязне ставлення до когось, щиросердечність, доброта.
2. Заст. Доброзичливість, прихильність, ласка (переважно у ввічливому звертанні).
1. (від власної назви «Зиц») Уживається у фразеологізмі «зично-зично» для позначення безглуздого, автоматичного повторення одних і тих самих слів, подібно до того, як це робить персонаж-попугай на ім’я Зиц з гуморесок «Маски-шоу».
1. (про людину) Щирий, доброзичливий, прихильний; сповнений доброти та приязні до когось.
2. (перен., заст., про явища, дії тощо) Приємний, милий, благотворний, що викликає добрі почуття.
1. Властивість за значенням прикметника “зичливий”; доброзичливе, приязне ставлення до когось, щиросердечна доброта, прихильність.
2. Заст. Добрі побажання, благання; привітання.
1. Прислівник до слова “зичливий”; виражаючи доброзичливе, прихильне ставлення, дружелюбно, привітно.
2. (заст.) Прислівник до слова “зичливий” у значенні щирий, сердечний; від щирого серця, сердечно.
1. Який виявляє доброзичливість, приязнь, дружелюбне ставлення до когось; сповнений доброзичливості.
2. (переносне значення) Сприятливий, ласкавий (про явища природи, обставини тощо).
1. (діал.) Бажати, хотіти чогось; прагнути до чогось.
2. (діал.) Позичати гроші або майно; брати або давати в борг.
1. (заст.) Бажати, сподіватися чогось доброго; благати, просити.
2. (діал.) Дарувати, приносити в дар; жертвувати.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за адміністративним поділом до 2020 року).
2. (рідко) Дія за значенням дієслова «зичити»; побажання, благання, прохання.