1. Призначений для приймання, зберігання або обробки ґрунту, що виймається (наприклад, при земляних роботах).
2. Таке, що стосується місця (майданчика, кар’єру тощо), куди відвозять або скидають вибраний ґрунт.
-
ґрунтопровід
Ґрунтопровід — спеціалізована підземна інженерна споруда у вигляді трубопроводу, призначена для транспортування ґрунту, пульпи або інших сипучих матеріалів, що видобуваються або переміщуються під час гірничих, будівельних або гідромеханізованих робіт.
Ґрунтопровід — технічна система труб, засобів перекачування та контролю, що забезпечує гідравлічне або пневматичне переміщення розробленого ґрунту на значні відстані, наприклад, при намиві територій, будівництві гідротехнічних споруд або проходці тунелів.
-
ґрунторозвантажник
Спеціальний пристрій або механізм, призначений для розвантаження сипучих матеріалів (наприклад, ґрунту, піску, щебеню) з кузова самоскида або іншого транспортного засобу.
-
ґрунтостомлення
Ґрунтостомлення — процес руйнування ґрунту під дією механічних навантажень (наприклад, ходьби, проїзду техніки), що призводить до втрати його пористої структури, ущільнення та погіршення водно-повітряного режиму.
Ґрунтостомлення — негативне явище в ґрунтознавстві та сільському господарстві, що характеризується деградацією фізичних властивостей ґрунтового покриву, зменшенням його родючості та екологічної функції.
-
ґрунтотворний
1. (геол., ґрунтознав.) Такий, що створює, утворює ґрунт; що сприяє формуванню ґрунту (про породи, процеси, організми тощо).
2. (перен.) Такий, що створює основу, фундамент для чогось; основотворчий, основоположний.
-
ґрунтоуступний
1. (геол.) Який утворюється внаслідок уступу (відступу) берегової лінії, просування моря на суходіл або відступу льодовика; характерний для такого процесу (про осадові породи, геологічні утворення).
2. (геол.) Пов’язаний із тектонічним опусканням земної кори, що призводить до накопичення потужних товщ осадових порід.
-
ґрунтоутворення
Процес формування ґрунту внаслідок взаємодії факторів ґрунтоутворення (материнської породи, клімату, рослинних і тваринних організмів, рельєфу, часу та господарської діяльності людини).
-
ґлей
1. Гірська порода, що складається переважно з глинистих мінералів, має властивість розмокати у воді та ставати пластичною, в’язкою масою; застосовується у керамічному виробництві, будівництві тощо.
2. У ґрунтознавстві — щільний, важкий, водонепроникний прошарок ґрунту, що утворюється внаслідок накопичення глинистих частинок, які вимиваються з верхніх горизонтів; перешкоджає росту коренів та погіршує аерацію ґрунту.
3. У геології — сира, непросіяна гірська порода, що містить суміш глини, піску, щебеню та інших матеріалів.
-
ґлейовий
1. Стосовний до ґлею, властивий йому; що містить у собі ґлей.
2. Утворений з ґлею; що складається з ґлею.
-
ґлітно
1. У спорті (зокрема в американському футболі) — про спосіб утримання м’яча: двома руками, притискуючи до тулуба, зігнутими в ліктях руками та зап’ястками, що забезпечує максимальну безпеку від вибивання.
2. У ширшому вжитку — дуже міцно, надійно, щільно (схопити, тримати).