1. Стосовний до амоніаку, що містить амоніак або пов’язаний з ним за складом, властивостями чи виробництвом.
2. Стосовний до мінералу аммоніаку (амоналу), що є природним хлоридом амонію, або виготовлений з нього.
Словник Української
1. Стосовний до амоніаку, що містить амоніак або пов’язаний з ним за складом, властивостями чи виробництвом.
2. Стосовний до мінералу аммоніаку (амоналу), що є природним хлоридом амонію, або виготовлений з нього.
1. Який стосується амоніаку, містить амоніак або виготовлений з його використанням.
2. Який має властивості, характерні для амоніаку (наприклад, різкий запах).
Спеціалізований залізничний цистерна або автоцистерна, призначена для перевезення рідкого аміаку.
Судно (танкер), обладнане для морських або річкових перевезень рідкого аміаку.
1. Який стосується амонію, містить амоній або утворений з його участю.
2. Який стосується солей амонію, зокрема амонійних добрив.
1. Який стосується сполуки амонію та магнію або містить ці елементи; властивий амонієво-магнієвій сполуці.
2. У хімічній термінології: що характеризує подвійну сіль або іншу хімічну речовину, утворену іонами амонію (NH₄⁺) та магнію (Mg²⁺), наприклад, амонієво-магнієвий фосфат (NH₄MgPO₄).
1. Сорт вишні з плодами світло-червоного кольору, соковитими та кислувато-солодкими на смак, що майже не мають забарвленого соку.
2. Плід вишні цього сорту.
1. У давньоримській міфології — крилаті божества кохання, молоді духи, супутники та помічники богині Венери (Афродіти), які своїми стрілами збуджують любовні почуття; відповідники грецьких еротів або купідонів.
2. У поетичній мові — уособлення любові, привабливі та грайливі істоти, що символізують любовне прагнення або натхнення.
1. (техн.) Такий, що амортизує (зменшує силу ударів, поштовхів, коливань); призначений для пом’якшення ударів, вібрації.
2. (фін., екон.) Такий, що стосується амортизації (поступового перенесення вартості засобів виробництва на собівартість продукції); призначений для відшкодування зносу основних фондів.
1. (техн.) Процес зменшення або поглинання механічних коливань, поштовхів та вібрації в машинах, механізмах, транспортних засобах за допомогою спеціальних пристроїв (амортизаторів, буферів, пружин тощо) для захисту конструкції та підвищення комфорту.
2. (фін., бухг.) Поступове перенесення вартості основних засобів (машин, обладнання, будівель) на собівартість продукції, що виробляється з їх використанням, тобто процес їх зносу в грошовому вираженні; синонім до терміна “амортизація”.
1. (у фізиці, хімії, матеріалознавстві) Процес навмисного або природного перетворення кристалічної речовини на аморфний (некристалічний) стан, що характеризується відсутністю далекого порядку в розташуванні атомів або молекул.
2. (у геології) Процес руйнування кристалічної структури мінералів під впливом радіоактивного випромінювання або інших факторів, що призводить до утворення метаміктних мінералів.
3. (переносно, у соціології, культурології) Процес втрати чіткої структури, форми або визначеності в соціальних інститутах, культурних явищах або колективній свідомості.