Апрета — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.
-
апретований
1. (від фр. approuver — схвалювати) Про документ, рішення, план тощо: такий, що отримав офіційне схвалення, затвердження від уповноваженої особи чи інстанції; затверджений, санкціонований.
2. (спец.) Про зразок міри чи вимірювального приладу: такий, що офіційно визнаний відповідним встановленим державним стандартам і дозволений до застосування; клеймений.
-
апретоламний
1. (у фармакології) Стосовний до препарату “Апретолам” (торговельна назва), що є транквілізатором з групи бензодіазепінів.
2. (у медицині) Який має властивості, подібні до апретоламу (ефект зниження тривоги, заспокоєння, міорелаксації).
-
апретувальний
Апретувальний (від фр. apprêt — приготування, обробка) — стосовний до апретування, призначений для апретування (обробки) тканин або інших матеріалів з метою надання їм певних властивостей (щільності, гладкості, м’якості, блиску, жорсткості тощо).
Апретувальний — такий, що стосується заключної обробки, оздоблення, підготовки виробу до фінального вигляду (у текстильній, паперовій, шкіряній промисловості).
-
апретування
Апретування — власна назва технологічного процесу в гірничій справі, при якому руда або корисна копалина піддається попередній обробці (наприклад, дробленню, подрібненню, збагаченню) безпосередньо на місці її видобутку, зазвичай у підземних виробках.
Апретування — власна назва методу збагачення корисних копалин шляхом їхнього попереднього механічного або фізико-хімічного перетворення в шахті або розрізі з метою зменшення обсягів матеріалу, що підлягає транспортуванню на поверхню та подальшій переробці.
-
апное
1. Тимчасова зупинка дихання, що може виникати під час сну (синдром обструктивного апное сну), або в інших станах, часто спричинена розслабленням м’язів гортані та перекриттям дихальних шляхів.
2. У медицині — будь-яка короткочасна зупинка зовнішнього дихання, наприклад, у новонароджених або при деяких неврологічних захворюваннях.
-
апоастрон
Апоастрон — у подвійних зоряних системах: точка на орбіті однієї зірок, найвіддаленіша від іншої зірки; апокастр.
-
апобазидія
Апобазидія — у мікології: тип базидії (спороносного органа) у деяких грибів, що має форму булави з розширеною верхівкою, де на стеригмах утворюються базидіоспори.
-
апогалактій
1. У давньогрецькій міфології — свято на честь Аполлона, що відзначалося в Афінах щорічно протягом семи днів у місяці таргеліоні (травень-червень).
2. У сучасній науковій термінології (історія, культурологія) — рідкісний термін для позначення цього конкретного давньогрецького свята або періоду його проведення.
-
апогаметія
Апогаметія — у ботаніці: тип розмноження деяких рослин, при якому зародок утворюється без запліднення з клітин заростка (гаметофіта).