Аспартатамінотрансфераза (АСТ) — фермент класу трансфераз, який каталізує перенос аміногрупи між аспарагіновою та кетоглутаровою кислотами, беручи активну участь у азотистому обміні; міститься переважно в мітохондріях клітин серцевого м’яза, печінки, нирок, скелетної мускулатури та нервової тканини.

Аспартатамінотрансфераза (АСТ) — біохімічний показник (маркер), активність якого у крові використовується в клінічній діагностиці для оцінки стану та виявлення ушкоджень печінки (наприклад, при гепатитах) та серцевого м’яза (наприклад, при інфаркті міокарда).

1. Розділ мовознавства, що вивчає аспекти (види) дієслів, їх семантику, формальні показники та функціонування в мові.

2. У ширшому значенні — наукова дисципліна, що досліджує категорію виду (аспекту) в різних мовах світу, його взаємодію з іншими граматичними та лексичними категоріями.

Аспергил (Aspergillus) — рід мікроскопічних грибів-аскоміцетів, що утворюють характерні пухнасті колонії різних кольорів (чорного, зеленого, жовтого тощо) та розмножуються за допомогою спор (конідій), що утворюються на спеціальних структурах, схожих на лейку або поливальну банку (звідси назва, від лат. aspergillum — кропильниця). Поширені повсюдно в ґрунті, на органічних речовинах, продуктах харчування; деякі види використовуються в промисловості для отримання ферментів та органічних кислот, інші можуть викликати захворювання (аспергільоз) у людей та тварин або псувати продукти, утворюючи небезпечні токсини (афлатоксини).

Аспергилін — токсичний алкалоїд, що продукується деякими видами грибів роду Aspergillus (наприклад, Aspergillus oryzae), який може викликати отруєння.

Аспергилін — антибіотик, отриманий з культури грибів роду Aspergillus, що має властивості пригнічувати розвиток певних бактерій.

Аспергильоз — інфекційне захворювання, спричинене грибами роду Aspergillus, що вражає органи дихання (найчастіше легені), а також може поширюватися на шкіру, очі, пазухи носа та інші органи, особливо у людей зі зниженим імунітетом.

Аспергильоз — хронічна або гостра мікозна інфекція у тварин (зокрема у птахів і ссавців), що характеризується ураженням дихальної системи, а іноді й генералізованими формами.

1. (медичний термін) Вроджена або набута відсутність селезінки, стан організму після спленектомії (хірургічного видалення селезінки).

2. (патологічний стан) Функціональна недостатність селезінки, коли орган присутній, але не виконує своїх нормальних функцій (наприклад, захисної імунної або фільтраційної).

Аспленія — вроджена або набута відсутність селезінки як органа.

Аспленія — стан функціональної неспроможності селезінки, коли орган присутній, але не виконує своїх нормальних функцій (наприклад, захисної імунної).