Значення
- (Лінгвістика) –
(у фонетиці) Про вимову приголосного звука, що супроводжується додатковим видихом повітря, подібним до звука [h]; дихаючий.
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Про звук, букву або вимову, що має таку ознаку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аспірований, р. аспірованого, д. аспірованому, з. аспірованого, о. аспірованим, м. аспірованім, к. аспірований