Словник Української
1. (біол.) Пов’язаний з апомейозом — способом відтворення, при якому відбувається мейоз без попереднього злиття гамет, що призводить до утворення диплоїдних гаплоїдних спор або гамет.
2. (бот.) Стосовний до апомейотичних рослин, які утворюють насіння без запліднення (шляхом апоміксису), зберігаючи материнський набір хромосом.
Апометагенез — у біології: тип еволюційного процесу, при якому організм у ході індивідуального розвитку (онтогенезу) проходить стадії, що відповідають дорослим формам його еволюційних предків.
Апометагенез — у геології та мінералогії: процес вторинного мінералоутворення або зміни мінералів, що відбувається після основної стадії кристалізації магми, часто пов’язаний з дією гідротермальних розчинів.
Апомікоз — форма безстатевого розмноження у рослин, при якому насіння утворюється без запліднення, а зародок розвивається з незрілої статевої клітини або соматичних клітин насінного зачатка.
Апоміксис — у ботаніці: безстатеве розмноження рослин, при якому насіння утворюється без запліднення, а зародок розвивається з нездібної до мейозу клітини сім’язачатка; одна з форм вегетативного розмноження насінням.
Апоміксис — у зоології: форма партеногенезу, при якому яйцеклітина не зазнає редукційного поділу (мейозу), тому диплоїдний набір хромосом успадковується потомством без змін; поширений у деяких видів комах, червів, ракоподібних.
1. (у біології, ботаніці) Пов’язаний з апоміксисом, тобто безстатевим розмноженням, при якому новий організм розвивається з клітини зародкового мішка або соматичної клітини без запліднення та мейозу.
2. (у генетиці) Стосовний до організмів, що розмножуються апоміктичним шляхом, зберігаючи материнський генотип у потомстві.
1. (біол.) Безстатеве розмноження рослин, при якому насіння утворюється без запліднення, а зародок розвивається з нездібної до запліднення (наприклад, диплоїдної) яйцеклітини або з інших клітин насінного зачатка.
2. (біол., рідше) Загальна назва різних форм безстатевого розмноження, що замінюють статевий процес, включаючи партеногенез, апогамію, апоспорію тощо.
Запальне захворювання апоневрозу — сухожильного розтягу, широкої сухожильної пластини, що слугує місцем прикріплення м’язів.
1. (анат.) Який стосується апоневрозу, властивий апоневрозу; що має вигляд апоневрозу.
2. (мед.) Пов’язаний із патологією або хірургічним втручанням на апоневрозах (напр., апоневротична пластика).
Апопатофобія — патологічний, ірраціональний страх перед туалетами та вбиральнями, що належить до групи специфічних фобій.
Апопеталія — власна назва астероїда головного поясу (номер 4426), відкритого 2 березня 1978 року.