Словник Української
1. У лінгвістиці — фонетичне явище, при якому відбувається втрата звука або складу на початку слова, наприклад: “ручка” з “обручка”.
2. У медицині — втрата здатності до мовлення внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку, що характеризується порушенням формування та розуміння мовленнєвих конструкцій при збереженні функцій артикуляційного апарату.
1. Схиляти до афекту, викликати сильне емоційне збудження, пристрасть; впливати на чийсь психічний стан.
2. У медицині та психології: викликати афект як короткочасний, бурхливий психічний стан; порушувати нормальний хід психічних процесів.
3. Застаріле: робити враження, впливати на когось; також — удавати, симулювати почуття або стан.
1. Піддаватися афекту, сильному емоційному збудженню, втрачати самовладання через хвилювання, гнів, радість тощо.
2. (у психології та медицині) Перебувати в стані афекту як патологічного стану, що супроводжується порушенням свідомості та контролю над діями.
1. (астрономія) Пов’язаний з афелієм, що стосується афелія — найбільшої відстані між орбітою планети (або іншого небесного тіла) та Сонцем; характерний для цієї точки орбіти.
1. (морськ.) Який стосується афеля, найбільшої відстані між орбітами двох небесних тіл, зокрема між планетою та Сонцем; такий, що знаходиться в цій точці орбіти (про планету, комету тощо). Антонім: перигельний.
2. (перен., рідко) Який знаходиться на найбільшій відстані від чого-небудь, найвіддаленіший; крайній, найдальший.
Афемія — втрата здатності говорити внаслідок ураження мовних центрів головного мозку, що супроводжується порушенням розуміння мови та/або неможливістю формулювати висловлювання, при цьому інтелект та рухові функції артикуляційних органів можуть бути збережені.
1. У лінгвістиці: фонетичне явище, при якому відбувається випадання початкового звука, складу або групи звуків у слові, наприклад: “знати” замість “пізнати”, “рука” (від прасл. *rǫka) з аферезою початкового *j-.
2. У медицині: процедура взяття крові з метою подальшого виділення з неї певних компонентів (наприклад, плазми, стовбурових клітин, тромбоцитів) з наступним поверненням решти крові донору.
Аудіотермінал — пристрій або комплекс апаратних та програмних засобів, призначений для введення, обробки, відтворення або передачі аудіосигналів у складі телекомунікаційної, інформаційної або звукоінженерної системи.
Аудіотермінал — кінцевий пункт або абонентський пристрій в аудіомережі, що забезпечує двосторонній аудіозв’язок (наприклад, спеціалізований телефон, рація, інтернет-апарат для конференцзв’язку).
1. Перекликатися, вигукуючи «ау!», щоб знайти один одного або визначити місцезнаходження в лісі, горах тощо.
2. Перен. Відгукуватися, підтримувати зв’язок, контакт із кимось, звертати увагу на когось.
Ауксанограф — прилад для автоматичної реєстрації зростання рослин у часі, що складається з важельної системи, яка передає мінімальні зміни висоти пагона на самописець.