Словник Української
1. Про клітини, мікроорганізми, частинки: з’єднуватися, склеюватися в грудки або агрегати внаслідок реакції аглютинації.
2. У лінгвістиці: про мови або їхні особливості: утворювати форми слів та граматичні зв’язки шляхом послідовного приєднання до кореня або основи чітко окреслених афіксів, кожен з яких виражає одне граматичне значення.
1. (лінгвістика) Такий, що стосується аглютинації як способу утворення граматичних форм або похідних слів шляхом послідовного приєднання до основи або кореня однозначних афіксів (наприклад, у тюркських, фінно-угорських мовах).
2. (біологія, медицина) Такий, що викликає аглютинацію — злипання та випадіння в осад мікроорганізмів, клітин (наприклад, еритроцитів) або частинок у присутності специфічних антитіл або інших речовин.
1. Назва літери Ϝ, ϝ (дигамма) у давньогрецькому алфавіті, яка позначала приголосний звук [w] і вийшла з ужитку ще в класичну епоху.
2. У лінгвістиці — придиховий приголосний звук, що вимовляється з додатковим гортанним зімкненням (глоттальним зривним), позначення: [ʔ].
Агматоплоїдія — у генетиці та ботаніці: тип хромосомних мутацій, при якому число хромосом у клітині збільшується не кратним основним (гаплоїдним) набором, а лише окремими хромосомами з цього набору, наприклад, 2n+1, 2n+2 тощо.
1. (в індійській міфології) божественна змія, нага, що символізує підземний світ, воду та родючість; часто зображується з тілом людини та каптуром змії над головою.
2. (в індуїзмі) назва класу божеств або духів, пов’язаних із водною стихією та підземним світом.
1. У римському праві — особи, які перебувають під владою одного домовласника (патерфамаліаса) або були б під нею, якби він був живим; родичі за чоловічою лінією, пов’язані спільністю предка по батьківській лінії.
2. У широкому вжитку (частіше у множині) — родичі, споріднені особи, що ведуть свій рід від спільного предка по чоловічій лінії; протилежність когнатам (родичам по жіночій лінії або за кров’ю).
1. У римському праві — родинний зв’язок, заснований на підпорядкуванні владі одного домовласника (батька сімейства), що охоплював не лише кровних родичів (крогнатів), але й усіх осіб, які входили до сімейної громади через усиновлення або шлюб.
2. У сучасному правознавстві — система спорідненості, при якій рахунок родинних зв’язків ведеться виключно по чоловічій лінії, а жінки не мають права на спадкування.
1. (в історичному та генеалогічному контексті) Родинний зв’язок, спорідненість виключно по чоловічій лінії, заснована на походженні від спільного предка-чоловіка; сукупність осіб, пов’язаних таким кровним зв’язком. Протилежне — когнація (спорідненість як по чоловічій, так і по жіночій лінії).
2. (в римському праві) Юридично визнана родинна зв’язність, заснована на владі батька сімейства (patria potestas), що об’єднувала не лише кровних родичів по чоловічій лінії, але й усиновлених осіб та жінок, які перейшли під владу чоловіка через шлюб. Агнати мали право на спадкування одна за одною за відсутності заповіту.
1. Жіноче особове ім’я грецького походження, що означає “невинна”, “чиста” або “ягня”.
2. У християнській традиції — символ невинності, чистоти та смирення, часто пов’язаний з образом ягняти (агнця).
3. Назва різних об’єктів (наприклад, храмів, географічних пунктів), названих на честь святої Агнеси.
1. Власна назва жіночого імені латинського походження (лат. Agneta, Agnes), що означає “невинна”, “чиста”, асоційована з ягням (лат. agnus). В українській мові вживається переважно як іноземне (часто скандинавське) ім’я, аналог імені Агнеса, Агнія.
2. Рідкісна власна назва, що може вживатися як топонім або назва об’єкта (наприклад, корабля, установи).