Словник Української
Анемоскоп — метеорологічний прилад для визначення напряму вітру, що зазвичай складається з вертикального стрижня з флюгером або легкою стрілкою, яка обертається під дією повітряних потоків.
Анемоскоп — у техніці та історичному контексті: простий покажчик або сигнальний пристрій (наприклад, на будівлі чи щоглі), що візуально відображає напрям вітру, часто у вигляді прапорця або конуса.
1. Призначений для анестезії, що викликає анестезію (втрату чутливості).
2. Стосунок до анестезування (введення в стан анестезії).
Медична процедура введення анестезуючих засобів (анестетиків) для усунення або пригнічення чутливості (знеболення) у пацієнта з метою проведення хірургічної операції, стоматологічного втручання або інших болісних маніпуляцій.
Процес дії лікарських речовин або фізичних методів на організм, що призводить до тимчасової втрати болювої, температурної та тактильної чутливості в певній ділянці тіла (місцева анестезія) або до повного знепритомлення із втратою усвідомлення (загальна анестезія).
1. Піддаватися анестезії, втрачати чутливість (здебільшого штучно викликану) до болю, дотику, температури тощо в усій або певній частині тіла.
2. Перен. Ставати байдужим, нечутливим до зовнішніх подразників, втрачати емоційну сприйнятливість.
1. (генетика) Такий, що стосується анеуплоїдії — зміни кількості хромосом у клітинах організму, при якій їхнє число не є кратним гаплоїдному набору (наприклад, синдром Дауна, пов’язаний з трисомією за 21-ю хромосомою).
Анеусоматія — у ботаніці: явище, при якому кількість хромосом у різних клітинах однієї рослини неоднакова, що є наслідком порушення процесу мітозу або мейозу.
Анеуспорія — власна назва роду викопних одноклітинних організмів (форамініфер), що існували в крейдовому періоді.
1. (у генетиці) такий, що стосується хромосоми або її ділянки, яка не містить центромери (первинної перетяжки) і тому не здатна до правильного розходження під час клітинного поділу.
2. (у цитології) такий, що не має чітко визначеного центру або не орієнтований навколо єдиного центрального ядра чи структури.
1. Жіноче особове ім’я, що походить від латинського слова «angelus» (ангел) та є варіантом імені Ангела.
2. У міфології та художній літературі — втілення ангельської, неземної істоти в жіночому образі; персоніфікація доброти, чистоти та невинності.
Анзотомія — власна назва наукової праці з анатомії людини, виданої в 1723 році в Парижі під авторством французького хірурга та анатома Жака Вінслоу (латинська назва: “Anzotomia” або “Anzatomia”).