1. Медичне дослідження тіла померлої людини шляхом розтину з метою встановлення причини смерті, характеру захворювання або перевірки діагнозу; патологоанатомічне дослідження, розтин.

2. У переносному значенні — детальний, всебічний аналіз причин невдачі, краху явища, процесу або установи (наприклад, аутопсія провального проекту).

Аутосома — будь-яка з парних хромосом у клітинах тварин, рослин і людини, яка не є статевою хромосомою (тобто не X або Y) і однаково представлена як у самців, так і у самок; нестатева хромосома.

1. Психологічний процес самовнушення, при якому особа свідомо або несвідомо впливає на власну психіку, переконання, емоційний стан або фізіологічні реакції шляхом повторення певних формул, образів або установок.

2. У клінічній та суггестивній психології — метод самопізнання та самокорекції, що полягає в цілеспрямованому введенні себе в стан зосередженості для формування бажаних навичок, установок або подолання негативних явищ (наприклад, болю, тривоги).

Аутотемізм — у релігієзнавстві: віра в те, що божество перебуває в певному предметі або явищі, яке вважається його втіленням або місцеперебуванням.

Аутотемізм — у культурній антропології: система вірувань, за якої певні об’єкти, тварини або природні явища сприймаються як священні самостійно, а не як символи чи втілення зовнішніх божеств.

1. (у зоології) Здатність деяких тварин (наприклад, ящірок, крабів, восьминогів) мимовільно або свідомо відкидати частини тіла (хвіст, кінцівки тощо) як захисну реакцію на загрозу, з подальшою регенерацією втрачених органів.

2. (у ботаніці) Відокремлення рослиною певних органів або їх частин (наприклад, листя, плодів, гілок) внаслідок природних фізіологічних процесів.

Афаг — власна назва села в Азербайджані, розташованого в Шемахинському районі.

1. Медичний термін, що означає втрату здатності ковтати внаслідок паралічу або спазму м’язів глотки та стравоходу, часто спричиненої ураженням центральної нервової системи.

2. У зоології — відсутність органів травлення (ротового отвору, кишківника) у деяких тварин-паразитів на дорослій стадії розвитку.

Афалангія — вроджена аномалія розвитку, що характеризується відсутністю однієї або кількох фаланг пальців на руках чи ногах.

1. У давньогрецькій міфології — цар Орхомена в Беотії, син Еола, чоловік Нефели, батько Фрикса та Геллі, відомий тим, що приніс у жертву своїх дітей за наказом оракула.

2. У ботаніці (рідко) — синонім для назви рослини з роду Афаманта (Athamantha) або близьких родів родини зонтичних, зокрема кропиви.

Жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Афанасій; вказує на ім’я батька особи. Наприклад: “Марія Афанасіївна” означає “Марія, дочка Афанасія”.