Словник Української
1. Технічний термін, що означає процес забезпечення будь-якого пристрою, системи чи об’єкта електричною енергією, необхідною для його функціонування; живлення енергією.
2. Власна назва компанії або організації, що діє в енергетичній сфері (наприклад, ТОВ «Енергоживлення»).
1. Військове звання вищого офіцерського складу в деяких країнах, що зазвичай відповідає генералу армії або вище за генерал-полковника; найвище генеральське звання в окремих збройних силах.
2. Історична посада та титул верховного головнокомандувача військами (сухопутними та морськими) в Іспанії та її володіннях (особливо в Нідерландах) у XV–XVIII століттях.
3. Історичне звання командира піхотного або кавалерійського полку в російській армії XVIII століття (до 1798 року).
Відлюдькуватість — властивість або стан за значенням прикметника “відлюдькуватий”; нахил до самітності, усамітнення, уникання спілкування з людьми; нелюдимість.
1. Людина, яка уникає спілкування з іншими, живе самітницьким, відокремленим способом життя; самітник, пустельник.
2. Перен. Нелюдима, нетовариська, замкнута в собі людина.
3. (У народній творчості) Фольклорний персонаж, лісовик або польовик, що живе в глушині, далеко від людей.
1. (фіз., техн.) Про такий, що має однакову кількість енергії або здатний виконувати однакову роботу; рівноцінний за енергетичними показниками.
2. (енерг.) Про ресурс, паливо або технологію, які за своєю теплотворною здатністю або корисною віддачею можуть замінити певну кількість іншого енергоносія (наприклад, енергоеквівалентна кількість газу у перерахунку на умовне паливо).
1. Вища посада в управлінні великою компанією, корпорацією або холдингом, що відповідає за загальне стратегічне керівництво та операційну діяльність усієї організації; особа, що обіймає таку посаду (відповідає англомовному «chief executive officer», CEO).
2. Керівник найвищого рангу в окремих державних органах, відомствах або міжнародних організаціях, який очолює ключовий напрям діяльності.
3. Історична або спеціалізована посада в деяких галузях (наприклад, промисловості, мистецтві), що означає головного директора, керівника всієї установи або об’єднання.
1. Людина, яка живе поодинці, далеко від інших людей, уникає спілкування та товариства; самітник, пустельник.
2. Занедбане, безлюдне місце, де рідко бувають люди; глушина, глухомань.
3. (переносне значення) Про людину, яка відрізняється замкненістю, некомунікабельністю, відчуженістю від оточення.
Відлюдність — властивість за значенням прикметника «відлюдний»; стан існування в усамітненні, далеко від людей, поселень; самітність.
Відлюдність — віддалене, безлюдне, пустельне місце; глушина.
Властивість організму, при якій переважає процес накопичення енергії (анаболізм) над процесом її витрачання (катаболізм), що часто проявляється у схильності до набору ваги.
У ширшому сенсі — домінування, переважання енергетичної складової в будь-якому процесі, системі чи явищі.
1. Жінка, яка живе у самотності, далеко від людей, уникає людського товариства; самітниця, пустельниця.
2. Заст. Жінка, що веде аскетичний, чернечий спосіб життя в усамітненні з релігійною метою; затворниця.