відлюдько

1. Людина, яка уникає спілкування з іншими, живе самітницьким, відокремленим способом життя; самітник, пустельник.

2. Перен. Нелюдима, нетовариська, замкнута в собі людина.

3. (У народній творчості) Фольклорний персонаж, лісовик або польовик, що живе в глушині, далеко від людей.

Приклади вживання слова

відлюдько

Приклад 1:
Викопає собі такий відлюдько у степу десь біля річки чи озера яму, обплете її зсередини лозою чи очеретом, зведе над ямою з каменю невисокі стіни і дах, обмастить їх від свого ж коня кізяком, проробить у стінах одне-два віконечка і — живе. Такі землянки-хати татари називають бурдю-гами, і по-їхньому це означає — шкіряна торба для води.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”