відлюдок

1. Людина, яка живе поодинці, далеко від інших людей, уникає спілкування та товариства; самітник, пустельник.

2. Занедбане, безлюдне місце, де рідко бувають люди; глушина, глухомань.

3. (переносне значення) Про людину, яка відрізняється замкненістю, некомунікабельністю, відчуженістю від оточення.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |