1. Організована злочинна група, що протистоїть традиційній мафії, часто вступаючи з нею у збройні конфлікти за вплив на певні території або сфери незаконної діяльності.

2. Суспільний рух, громадська ініціатива або державна структура, що веде боротьбу з мафіозними угрупованнями та організованою злочинністю, зокрема через розслідування, просвітництво або політичний тиск.

1. У геометрії: пряма, яка симетрична медіані трикутника відносно бісектриси того самого кута.

2. У геометрії: відрізок прямої, що з’єднує вершину трикутника з точкою на протилежній стороні, причому відстані від цієї точки до двох інших вершин обернено пропорційні довжинам прилеглих сторін.

Антимезон — античастинка до мезону, що має ту саму масу, спін та час життя, але протилежні знаки електричного заряду, баріонного числа та інших квантових характеристик.

1. Філософська та культурна позиція, спрямована на критику або заперечення менталітету як сукупності розумових звичок, способів мислення та світоглядних установок певної соціальної групи, нації чи суспільства, часто з метою виокремлення індивідуального свідомого вибору над колективними шаблонами.

2. В історії української політичної думки — ідеологічна течія та публіцистична кампанія в Галичині кінця XIX — початку XX століття, головним завданням якої була боротьба з т.зв. “українським менталітетом” (ментальністю) — комплексом пасивних, пристосовницьких, недержавницьких психологічних рис, що, на думку прихильників антименталізму (зокрема В’ячеслава Будзиновського), гальмували національне відродження та політичну самоорганізацію українців.

1. (фізика) Гіпотетична частинка, яка є античастинкою до іншої частинки, тобто має ту саму масу, але протилежні електричний заряд та інші квантові характеристики; застосовується в контексті теорії антиречовини.

2. (філософія, риторика) Концептуальна протилежність або повна протиставність певному поняттю, явищу чи принципу; використовується для позначення абсолютної опозиції.

1. У давньогрецькій міфології — напівбожественні істоти, народжені від богів та смертних, часто протиставлені чи ворогі людям; могутні велетні або духи.

2. У філософії та релігії — втілення зла, ворожих людям надприродних сил; демони, духи-противники.

3. У переносному значенні — вороги, противники, носії ворожої ідеології або принципів.

1. У філософії та соціальній теорії — концепція, що протиставляється метрополії (центру імперії чи колоніальної влади) і позначає простір, статус або точку зору колонізованих, підпорядкованих або периферійних спільнот, які оспорюють гегемонію центру.

2. У культурології та постколоніальних дослідженнях — умовна позиція, місце або дискурс, з якого ведеться критика культурного, політичного та економічного домінування метрополії, акцентуючи увагу на досвіді, ідентичності та опорі маргіналізованих груп.

1. Напрям у мистецтві, що свідомо заперечує або руйнує традиційні художні форми, естетичні норми та концепцію твору як завершеного витвору, часто з метою критики інституцій мистецтва або розширення його меж; художня практика, що наближається до жесту, акції чи концепту, де ідея важливіша за матеріальне втілення.

2. Твір або художня діяльність, що навмисно протиставляє себе класичному чи усталеному розумінню мистецтва, використовуючи для цього провокацію, пародію, вульгаризацію або повне відкидання майстерності та смислу.