• атестування

    1. Офіційне оцінювання знань, навичок або кваліфікації когось, що зазвичай завершується видачею документа (атестата, свідоцтва) або висновку про відповідність певним вимогам.

    2. Процедура перевірки та оцінки майна, цінних паперів або матеріальних цінностей з метою встановлення їхньої вартості, якості чи відповідності.

    3. У військовій справі — офіційне оцінювання службової діяльності, бойової та професійної підготовки військовослужбовця для вирішення питання про його відповідність посаді, присвоєння чергового звання або звільнення.

  • атестуватися

    1. Проходити атестацію, офіційну перевірку знань, кваліфікації або придатності до певної діяльності, з метою отримання відповідного документа (атестата, свідоцтва).

    2. Отримувати оцінку, характеристику від керівництва або навчального закладу, що підтверджує рівень професійних якостей, успішність у навчанні чи службі.

  • атимія

    1. (у психіатрії) патологічний стан, що характеризується повною або частковою втратою здатності до емоційних переживань, сприйняття та вираження почуттів; емоційна спустошеність.

    2. (у давньогрецькій культурі та історії права) позбавлення громадянських прав, честі та громадянства, що робило людину поза законом.

  • атипічний

    1. Який відрізняється від звичайного, типових ознак або характеристик; нехарактерний, нестандартний.

    2. У медицині та біології: який не відповідає класичним клінічним проявам, структурі або формі; що має відмінності від нормальної, звичайної картини.

  • атипія

    1. (мед.) Відхилення від нормальної структури, форми або функції клітин, тканин чи органів, що може свідчити про передраковий стан або ранню стадію онкологічного захворювання.

    2. (біол., загальне) Нетипова, незвичайна будова або властивість будь-якого біологічного об’єкта (клітини, організму), що відрізняє його від більшості представників своєї групи.

  • атиповий

    1. Такий, що не відповідає загальновизнаним характеристикам, нормам або шаблонам; незвичайний, нетиповий.

    2. У медицині та біології: такий, що відрізняється від звичайної клінічної картини, морфологічної будови або функціонування; нехарактерний для звичайного перебігу захворювання або виду.

  • атлантизм

    1. Політична доктрина та ідеологія, що ґрунтується на ідеї тісного військово-політичного, економічного та культурного співробітництва країн Північної Америки та Західної Європи, зокрема в рамках НАТО, спрямованого на захист спільних демократичних цінностей та безпекових інтересів.

    2. Геополітична концепція, що розглядає Північну Атлантику не як бар’єр, а як простір, що об’єднує США, Канаду та країни Західної Європи в єдину спільноту зі спільними стратегічними цілями.

  • атлантика

    1. Друга за величиною акваторія Світового океану, розташована між материками Євразією та Африкою на сході і Північною та Південною Америкою на заході; Атлантичний океан.

    2. (переносно) Простір, країни або народи, розташовані по обидва боки Атлантичного океану, зокрема Європу та Північну Америку (у словосполученнях на кшталт “атлантична солідарність”, “атлантичне партнерство”).

  • атлантик-сітинський

    1. Стосовний до міста Атлантик-Сіті (Нью-Джерсі, США), що стосується цього міста або пов’язаний з ним.

    2. Стосовний до курортного регіону на узбережжі Нью-Джерсі (США), центром якого є місто Атлантик-Сіті, що характеризує його або походить з нього.

  • атлантик-сіті

    1. Місто на південному сході США, у штаті Нью-Джерсі, на узбережжі Атлантичного океану, всесвітньо відомий курорт, центр азартних ігор та розваг.