Словник Української
Аудіоаналгезія — метод знеболення, заснований на впливі спеціально підібраних звукових частот та акустичних сигналів на нервову систему людини з метою зниження або усунення больових відчуттів.
Аудіоаналгезія — технологія або пристрій, що реалізує принцип акустичного знеболення, зазвичай через навушники, за допомогою модульованих звукових хвиль.
1. Процес створення, обробки та поєднання звукових і зображувальних компонентів для отримання цілісного інформаційного або художнього продукту.
2. Результат такого процесу — готовий аудіовізуальний твір (фільм, відеокліп, телепередача, мультимедійна презентація тощо).
3. У технічному контексті — перетворення даних або інформації у форму, що одночасно сприймається слухом і зором, часто з використанням комп’ютерних технологій.
1. (у медицині) такий, що викликається звуковим подразненням; спричинений дією звуку (наприклад, про аудіогенний епілептичний напад).
2. (у біології, фізіології) такий, що генерує звук або пов’язаний із його утворенням.
1. Графічний запис звукових коливань, отриманий за допомогою спеціального приладу (аудіографа) для об’єктивної оцінки стану слуху людини; тональна порогова аудіограма.
2. Цифровий або аналоговий файл, що містить звукозапис, часто стосовно повідомлення, листа чи нотатки, відправленого через електронні засоби зв’язку (месенджери, соціальні мережі тощо).
1. Пристрій для автоматичного запису звукових коливань (наприклад, мови, музики) у вигляді графіка на паперовій стрічці.
2. Застарілий медичний прилад для графічної реєстрації звукових явищ, що виникають у організмі (наприклад, тонів серця).
Компакт-накопичувач аналогового або цифрового звукового сигналу у вигляді магнітної стрічки, вміщеної у захисну пластикову коробку стандартного розміру, призначений для запису та відтворення музики чи мовлення за допомогою касетного магнітофона.
Аудіологія — це розділ медицини, що вивчає слух, його будову, функціонування, розлади, методи діагностики, корекції та реабілітації.
1. Стосується аудіометрії — методу вимірювання гостроти слуху та визначення порогів чутності звуків різної частоти за допомогою спеціального приладу (аудіометра).
2. Призначений для проведення аудіометрії або отриманий в результаті її проведення.
1. Спеціалізована електронна плата (компонент комп’ютера або іншого пристрою), призначена для обробки, запису, відтворення та генерації звукових сигналів; звукова карта.
2. (У ширшому значенні) Будь-яка друкована плата, основним функціональним призначенням якої є робота з аудіосигналом.
Електронний пристрій для відтворення звукових записів, який може працювати з різними носіями інформації (наприклад, компакт-дисками, магнітними касетами, цифровими файлами).
Комп’ютерна програма або програмний модуль, призначений для відтворення аудіофайлів у цифровому форматі.