Оціночність — це лінгвістична категорія, що виражає ставлення мовця до предмета мовлення (схвалення чи несхвалення) та відображає позитивну чи негативну характеристику явища, ознаки чи дії, закріплену в значенні слова, словосполучення або граматичної форми.
Оціночність — це властивість мовних одиниць (слів, виразів, конструкцій) містити в своєму семантичному значенні додатковий компонент, який визначає явище як хороше, бажане, прийнятне або, навпаки, як погане, шкідливе, неприйнятне.