осуда

1. (у давньоруському праві) судовий дослід, розгляд справи, судовий процес; також судовий збір, мито за розгляд справи.

2. (заст.) суд, судовий вирок, засудження; осуд.

3. (рідко) засудження, осудливе ставлення або висловлювання.

Приклади:

Приклад 1:
Осуда ти моя, нещастя ти моє — не дочка, — сказала і вийшла в пекарню дати пораду тим курам, що порізали. Орися там уже була; і Текля коло неї щось шупорталась.
— Тютюнник Григорій, “Вир”