1. Різка негативна оцінка, засудження чи осудження когось, чогось; вираження несхвалення, докір.
2. (у праві) Обвинувальний вирок суду, постанова про винуватість підсудного; засудження.
осуд
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Крах празької весни — танки, совєтська, окупація, моральний опір народу, осуд світової громадськости, пекучий сором за країну, в якій живеш. Люди чітко поляризувалися на тих, хто підтримував і виправдовував окупацію, і тих, хто її засуджував.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
I тут лейтмотивом є осуд суспільного зла, поривання до вищої правди, високостей чистого серця та духовних радощів. Поет закликає: Кинь весь мір сей прескверный.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Від цієї людини ми легко зносимо і приймаємо & осуд,, вважаючи, що той, хто вільно висловлює похвалу, висловлює осуд, лише під, тягарем необхідності». Найдорожчий мій Михайле!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |