осудження

1. Дія за значенням дієслова “осуджувати”; вираження несхвалення, засудження когось або чогось, моральна оцінка вчинків або явищ як негативних, неприйнятних.

2. Офіційне рішення суду, яким підсудного визнано винним у вчиненні злочину та призначено покарання; вирок.

Приклади вживання

Приклад 1:
… підсилюючи ідейний зміст твору — осудження винуватців (зрозуміло — кого) руйнування українського села й озвіріння людини.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) | Рівень: A1