осмислення

Процес надання смислу чомусь, усвідомлення сутності, значення або мети явища, події, інформації.

Результат такого процесу; зміст, сутність, яка усвідомлена та інтегрована в систему власних знань і переконань.

У філософії та психології — пізнавальна діяльність суб’єкта, спрямована на розуміння глибинної суті об’єкта, його місця у світі та зв’язків з іншими явищами.

Приклади:

Приклад 1:
Шлях нового, без оглядань і табу, пізнавання й осмислення того, що Стус назвав «протрухлий український материк». Шлях, на якому відчувала себе причетною до чогось справжнього, до «маленької щопти» людей гідних, які поняття «ідеал» сприймали екзистенційно.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Спілкування з великим культурним досвідом людства та його творцями, осмислення парадоксів історії, у школі якої сучасна людина далеко не завжди виглядає розумним учнем, загострюють відчуття дисгармонійності й невлаштованості світу наприкінці XX ст., яке в поезії Ліни Костенко постає як вельми драматичний акт у житті людської цивілізації. З подібних відчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”