осібний

1. Який належить окремій особі, стосується конкретної людини; індивідуальний, персональний.

2. Який відрізняє, виділяє когось серед інших; характерний, властивий саме цій людині; своєрідний.

3. (У граматиці) Який стосується граматичної категорії особи; що виражає належність дії або ознаки певній особі (першій, другій, третій).

Приклади:

Приклад 1:
Добре, пішов я, одшукав серед ночі отця-економа — каже: «Ідіть до отця-гостиничого, він вам дасть осібний покоїк». Пішов я шукати отця-гостиничого — аж то той самий гладкий чернець, що перестрів нас з пароплава на пристані.
— Тютюнник Григорій, “Вир”