осланцювання

[oslɑnt͡sjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    Власна назва історичної події — масового страчення козацької старшини та полонених запорожців за наказом російського царя Петра I після придушення Булавінського повстання 1707–1708 років; страти відбувалися через садіння на палю (шпиль).

  2. (Історія) –

    (переносно) Жорстоке покарання, знищення, масові розправи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. осланцювання, р. осланцювання, д. осланцюванню, з. осланцювання, о. осланцюванням, м. осланцюванні, к. осланцювання

Більше записів