осібник

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Власна назва, ім’я конкретної людини, тварини або міфологічної істоти, що відрізняє її від інших представників того ж виду або класу; індивідуальна назва.

2. (Лінгвістика) –

   (У граматиці) Іменник, що належить до розряду власних назв і означає індивідуальну назву окремої людини, тварини, географічного об’єкта, астрономічного тіла, установи тощо (на противагу загальним назвам — називникам).

Правопис та відмінювання