осельник

1. Мешканець, житель певної оселі, населеного пункту або місцевості; поселенець.

2. (заст.) Той, хто осів, оселився на якомусь місці, порівняно з тим, хто веде кочовий спосіб життя.

3. (у спеціальному контексті, наприклад, історичному) Особа, яка мала право або обов’язок жити на певному місці, часто пов’язана з кріпосним правом або панським двором.

Приклади:

Відсутні