Древослів

Словник Української Мови

осельня

[osɛlʲnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    (заст.) Те саме, що оселя — місце проживання, житло, притулок.

  2. (Історія) –

    (заст., перен.) Сім’я, домашнє господарство як одиниця суспільного устрою.

  3. (Історія) –

    (заст., рідк.) Рід, покоління.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. осельня, р. осельні, д. осельні, з. осельню, о. осельнею, м. осельні, к. осельне

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘осельня’ є результатом фонетичної видозміни слова ‘веселка’, яке зазнало зближення зі словом ‘оселок’ (брусок для точіння). Це явище, коли слово змінюється під впливом іншого, схожого за звучанням, називається народною етимологією. Таким чином, ‘осельня’ — це діалектний або застарілий варіант слова ‘веселка’, що означає райдугу.
Споріднені слова:райдуга, веселка, дуга

Більше записів