ореол

1. Світловий круг, сяйво навколо голови божества, святого тощо як символ святості, божественності у релігійному мистецтві; німб.

2. Переносно: відблиск слави, пошани, величі, що оточує когось або щось.

3. Кільцеподібне сяйво навколо Сонця, Місяця або іншого яскравого джерела світла, що виникає внаслідок відбиття та заломлення променів у кристалах льоду в атмосфері; гало.

4. У техніці та природничих науках — зона, область навколо чого-небудь (наприклад, ореол розсіювання в оптиці, ореол забруднення в екології).

Приклади вживання

Приклад 1:
Перше — це ореол світла, жмут проміння. Заходячи у приміщення, де була Алла, я відразу, ще не бачачи її, відчувала, що вона тут.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |