Значення
-
Світловий круг, сяйво навколо голови божества, святого тощо як символ святості, божественності у релігійному мистецтві; німб.
-
Переносно: відблиск слави, пошани, величі, що оточує когось або щось.
-
Кільцеподібне сяйво навколо Сонця, Місяця або іншого яскравого джерела світла, що виникає внаслідок відбиття та заломлення променів у кристалах льоду в атмосфері; гало.
-
У техніці та природничих науках — зона, область навколо чого-небудь (наприклад, ореол розсіювання в оптиці, ореол забруднення в екології).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ореол, р. ореолу, д. ореолові, з. ореол, о. ореолом, м. ореолі, к. ореоле
Походження слова (Етимологія)
Слово «ореол» походить від грецького «halōs» (ἅλως), що означає «диск» або «коло», і спочатку позначало світле коло навколо Сонця чи Місяця. У сучасній українській мові воно вживається для позначення сяйва навколо святих на іконах, а також у переносному значенні — слави, пошани, що оточують людину. Це слово не пов’язане з дієсловом «дати», як помилково зазначено в наданому етимологічному матеріалі.