1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “ор” у значенні орач, той, хто оре землю.
2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може стосуватися людини, пов’язаної з оранкою, або використовуватися в переносному сенсі.
орчик
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Ласька зараз нирне у хвіртку, поп’є під ясеном з відра холодну воду (хоча я буду кричати бабі дати їй дусту кубиками, а не води, бо вона встигла нахлебтатися зі става гноївки), Ласька подивиться на бабу жалібно-жалібно, ніби я її не пасла, а катувала розпеченим залізом, а я буду кричати бабі дати їй орчик, або спутати ноги, або припнути на воловід, бо вона дурнувата. Ласька уповільнює ходу, вагається.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
СУД I Ковалюк підняв орчик догори та й казав музикам: — Грайте до порєдку, як має бути, бо це весіле буде славне на всю Україну і в Коломиї, і в Станіславі… — Оце-с вже не потребує весіля, але ще є два такі, що мають гуляти. Він показував на Федька Продана, що лежав із розбитою головою на снігу.
— Невідомий автор, “193 Vibrani Novieli Vasil Stiefanik”