опредметнювати

1. Надавати чомусь ознак предмета, робити предметним, матеріальним; втілювати абстрактну ідею, почуття, ставлення тощо у конкретній, відчутній формі.

2. У філософії: розглядати явище, процес або духовну реальність як самостійний, незалежний предмет, що існує поза людиною та її діяльністю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |