1. Лінгвістичний термін, що означає будь-яку одиницю власного найменування, яка служить для індивідуалізації окремих об’єктів дійсності (особи, місця, організації, події тощо) на відміну від апелятивів — загальних назв; предмет дослідження ономастики.
2. Власна назва як мовна одиниця, що виконує номінативну функцію та характеризується унікальністю референції до конкретного, одиничного денотата.