Словник Української Мови
Буква
1. Стосовний до омонімів, що є омонімом або має його властивості; такий, що стосується слів, які збігаються за звучанням і написанням, але відрізняються за значенням.
2. У лексикографії: позначення для словникової статті, що описує окреме омонімічне слово або значення.
Приклад 1:
Автор виокремлює два топоніми: «Станіслав» та «Європа», і нібито намагається представити їх як певну парадигму — чи то констатувати їх сутнісну синонімічність, чи то омовити як омонімічний дубль. Однак сповідувана автором теорія зростання семантичної ентропії визнає за цілковиту безсенсовність свідоме вживання знаків і понять, які при незмінному імені набувають незліченної кількості значень.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”