олівець

1. Письмова або креслярська приналежність у вигляді тонкої палички, що складається з дерев’яної оболонки та грифеля (графітового, кольорового або копіювального) всередині, призначена для письма, креслиння або малювання.

2. Тонкий стрижень із грифеля (графіту, кольорової суміші), що є пишучою основою такої приналежності.

3. Розм. Про те, що має витягнуту, конічну форму, нагадує таку приналежність (наприклад, олівець блискавки).

Приклади вживання

Приклад 1:
Л у ф к о — олівець. Лучити(сь) — 1) статись, скоїтись, трапитись; натрапити, неочікувано зустрітись з кимось («якби ще раз було лучилося арештованє, я би втік»; «єї не лучиться жених.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |