Приклад 1:
Карпо оступився на два ступені до стола і знов став непорушне, неначе скеля, білий як крейда. Його темні очі погасли й ніби померкли, а волосся на голові настовбурчилось і стирчало, неначе в їжака.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
— Команданте, наказ! І рвуться слова невблаганні. Не бестія з кулі твоєї, а плаз Впаде в передсмертнім харчанні. Життям своїм купиш не славу і честь І бачиш понуро-нерадий: Не пурпур оздобою шат твоїх єсть, А чорна сироватка зради. Та ти не відхилиш свойого вінця, Блідий, наче крейда, і тихий. Підеш неухильно, підеш до кінця, І вибух зголосить твій прихід. XXX Нахмурились брови, скипіли уста, І зморшки на чолі твоєму. А думка, на диво ясна і проста, Останню ріша теорему. До розв’язки — відступ. Не дати углуб Проховзнутись тілові гада. І рішення: в скруті твій кинутий труп — Найкраща твоя барикада. XXXI О ранок, як ранок твойого життя, І очі ті, ховзькі і гострі! Твій погляд невгнутий, що їх перетяв, І твій незахитаний постріл. Той стріл, що лавину зриває важку, Прокляття випадку, що скрізь є. І ось ти фехтуєш рапірами куль, Разиш блискавками децизій. Ще хвиля — і душить дихання твоє Юрба, що тяжка і густа є, Остання з чола твого блискавка б’є І кулею в мозок вертає. XXXII Розкрийте зіниці, розкрийте серця, Черпайте криштальне повітря! Одвіку земля не зазнала-бо ця Такого безкрайого вітру. Він віє, шалений, над стернями днів Диханням нестримної волі Від дальніх пікетів, вартових огнів Імперії двох суходолів. Він віє диханням солоним, як кров П’янких океанових надрів, Що їх Севастопіль навсе розпоров Кільватерним ладом ескадри. Над диким простором Карпати — Памір, Дзвінка і сліпуча, як слава, Напруженим луком на цоколі гір Ясніє Залізна Держава.
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”
Приклад 3:
Iдеш понад городами, то й бачиш: сидить мiж повними макiвками в бiлiй сорочцi, гарно убрана, у намистi, й сама ще молоденька, -тiльки як крейда бiла; сидить та перекидається макiвочками, i всмiхається, як дитина… А маки процвiтають, i бiлим, i сивим, i червоним квiтом повно.
— Самчук Улас, “Марія”