1. Надання чому-небудь духовного змісту, глибокої внутрішньої сутності; одухотвореність як результат такої дії.
2. (У філософії та релігії) Надання бездушній матерії, предметам або явищам ознак духу, духовної сутності; одухотвореність як якість.
3. (Переносно) Піднесений, натхненний стан, сповнений глибокого почуття або ідеї.