Значення
- (Філософія) –
Надання чому-небудь духовного змісту, глибокої внутрішньої сутності; одухотвореність як результат такої дії.
- (Філософія) –
(У філософії та релігії) Надання бездушній матерії, предметам або явищам ознак духу, духовної сутності; одухотвореність як якість.
- (Психологія) –
(Переносно) Піднесений, натхненний стан, сповнений глибокого почуття або ідеї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одухотворення, р. одухотворення, д. одухотворенню, з. одухотворення, о. одухотворенням, м. одухотворенні, к. одухотворення