одухотвореність

Значення

1. (Філософія) –

   Абстрактний іменник, що означає наявність духовного початку, глибокого внутрішнього змісту, високої ідеї в чомусь; властивість бути наповненим духом, творчою енергією, емоційною силою.

2. (Психологія) –

   Внутрішня, часто емоційно-етична, піднесеність, здатність до глибокого переживання та осягнення високих ідей, почуттів або мистецтва; натхненність.

3. (Мистецтво) –

   У мистецтві та літературі — якість твору, що відображає глибину духовного світу автора, його здатність передавати високі ідеї та переживання.

Правопис та відмінювання