Значення
- (Техніка) –
(техн.) Конструктивна особливість механізму або вузла, що має лише одну шарнірну сполуку (шарнір), яка забезпечує обертання або поворот частин відносно однієї нерухомої осі.
- (Лінгвістика) –
(перен., спец.) Обмеженість, негнучкість, спрямованість лише в одному напрямку або на одну ідею; аналогічне до “однобічності”, але з акцентом на структурну або функціональну незмінність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одношарнірність, р. одношарнірності, д. одношарнірності, з. одношарнірність, о. одношарнірністю, м. одношарнірності, к. одношарнірносте