русифікація

1. Політика насильницького поширення російської мови, культури та ідеології серед неросійських народів, спрямована на їхню асиміляцію та знищення національної ідентичності.

2. Процес запровадження російської мови в усі сфери суспільного життя (освіту, діловодство, культуру тощо) на територіях з переважно неросійським населенням, що веде до витіснення рідної мови.

3. Історично — комплекс адміністративних, освітніх та культурних заходів Російської імперії, а згодом СРСР, спрямованих на посилення впливу російського елементу в національних республіках та областях.

Приклади:

Приклад 1:
Важливим каталізатором цих процесів стала відома праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Для її розповсюдження було запущено потужний механізм самвидаву — і то не тільки в Києві, а й по всій Україні та за межами її (не можу не згадати надзвичайно промовистий факт: у Празі працю Дзюби передруковувала на машинці сестра Лесі Українки Оксана Косач-Шимановська…).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”