обручка

Приклад 1:
).Скрипочка, котик, вазоник, птичка, обручка — “це в них любов”, i шкiц, здалось їй, таки випромiнював, хай i млявенько, дещицю якого‑не‑якого тепла (в остаточному виглядi, на полотнi, написаному вже по розривi, воно цiлком звiтрилось — постiль iз жiнкою опинилася в ядучо‑жовтiй пустелi, i коли картина простояла нiч у “бейсментi” в бiдолашного Марка, вкiнець забембаного цими психованими українськими генiями, то на ранок на нiй знайшли здохлого павука — от i було налiпити його на полотно, десь мiж котиком i птичкою, саме його там i бракувало!). По кiлькох тижнях, одначе, постав другий шкiц — та сама дама, в дзеркально протилежнiй позицiї, простяглася на велетенському, до бiлого обгризеному маслаковi: “Це її останнiй мужчина, — прокоментував лиховiсно, — вона його з’їла”.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 2:
З ким розмовляв кілька хвилин тому, що це за людина поділилася з ним боле м їхньої маленької дочки, невже ця постать, скруче на за телефоном, вибрала саме його.. Він згадував весільну подорож на море — як хвиля злизала з його пальця обручку, так, наче її там і не було, як вони вдвох, стривожені таким болючим попередженням долі, вдивлялись у напрочуд прозору воду, як ще й досі в його свідомості обручка, тьмяно зблискуючи, скочується по вистелених водоростями валунах наперекір прибійній хвилі, все далі від берега, все глибше, глибше.. Хто того вітряного дня на безлюдній набережній поклав голову на його коліна й приліг, ви тягнувшись на повен зріст на довгій дерев’яній лавці, втомлений неспокійними передчуттями, хто розстелив перед ним, котрий знав лише сьогоднішній день, цю велику таємницю — іншу людину?.. Він поглянув на недавно побілені стінки — вони вже підсихали.
— Зеров Микола, “Камена”