Словник Української Мови
Буква
1. Низькі, заболочені місцевості, розташовані поблизу річок, озер або морів, що часто затоплюються водою.
2. (географ.) Рівнинні ділянки земної поверхні, розташовані на невеликій абсолютній висоті, часто з вологими ґрунтами.
3. (перен.) Моральний або соціальний стан, що характеризується занепадом, примітивністю; низький рівень розвитку.
Приклад 1:
Низи покірливо несли на своїй шиї ярмо, їхню соціальну активність притуплювала етнічна та кастова роз ’єднаність, а ще більше — індійські релігії, які перекладали вину за існування соціальної несправедливості на самих знедолених. У першій половині І тис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”