1. На невелику висоту, невисоко над землею або іншою поверхнею; у низькому положенні.
2. У низькому регістрі, тихим голосом (про звучання).
3. Перен. Покірно, зі смиренням; у приниженому становищі.
Словник Української Мови
Буква
1. На невелику висоту, невисоко над землею або іншою поверхнею; у низькому положенні.
2. У низькому регістрі, тихим голосом (про звучання).
3. Перен. Покірно, зі смиренням; у приниженому становищі.
Приклад 1:
Будь до них привітний, ласкавий, покірний; директора дуже поважай, не сперечайся з ним; як де зустрінеш, то низенько вклонися. Спина, як поклонишся, не зламається, а отже ж усі вчителі тебе полюблятимуть.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Коли з старшим себе зострiлась, зараз низенько вклонилась та й каже: “Здрастуйте, дядюшка!” або: “Здоровi, тiтусю!”
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Приклад 3:
От як переспiвали, та й поклонились низенько, та й кажуть: — Дай боже вам вечiр добрий; помагай бi вам на усе добре! Стара Настя така вже радiсiнька, що бог привiв її дождати одним одну донечку просватати за хорошого чоловiка, та ще її люб’язного: землi пiд собою не чує, порається хутко, i де та сила узялася, аж бiга вiд стола до печi, i страву сама носить, i порядок дає.
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Приклад 4:
Вона низенько вклонилася, здоровкаючися, i тремтячим голосом сказала: — Роботи шукаю… Чи не треба вам наймички?
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”