1. На невелику висоту, на незначну відстань у вертикальному напрямку від землі чи іншої поверхні; невисоко над чим-небудь.
2. У невеликій мірі, ступені; посередньо, помірно (про якість, інтенсивність тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. На невелику висоту, на незначну відстань у вертикальному напрямку від землі чи іншої поверхні; невисоко над чим-небудь.
2. У невеликій мірі, ступені; посередньо, помірно (про якість, інтенсивність тощо).
Приклад 1:
Але ні, за ними ворушилось щось неповоротке, розхитувалось, гойдало сь щось з м’якими, вузлуватими формами, зливалося з деревами.. Світляків я бачив ще малим в горах.. Вони літали так як тепер, піднімаючись невисоко над гірською дорогою і часом важко було судити, яка з них зірка, та що падає, чи та, що блимає на місці?.. В ін повернувся і кинувся наздогін першому, але попереду на алеї було вже темно і ті сліпучі ножі на спині у того подорожнього давно згасли, занурюючись з кожним кроком поволі назад у тепле, податливе тіло.. Угорі над деревами була відкрита тераса.
— Зеров Микола, “Камена”