ноктюрн

1. Невелика лірична музична пієса (зазвичай для фортепіано) спокійного, мрійливого характеру, що навіяна нічними образами, настроями або роздумами.

2. У класичній західноєвропейській музиці XVIII століття — різновид інструментальної сюїти, що виконувався ввечері або вночі на відкритому повітрі (застаріле значення).

3. У живописі та поезії — твір, що передає нічний пейзаж, нічну атмосферу або настрої, пов’язані з ніччю.

Приклади вживання

Приклад 1:
Коли вже люди обляглися спати, Коли вже люди обляглися спати, коли вже місяць вилузнувся з хмар, коли спартанка Києва, не Спарти, лиш я світила вікнами в бульвар, – тоді із ночі, з пітьми, з порожнечі, де зіп’ялася вежа на котурн, мені хтось душу тихо взяв за плечі – заговорив шопенівський ноктюрн. А то були якісь магічні пальці.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |