1. Безглузда, беззмістовна розмова або письмовий текст; абсурд, дурниця.
2. Щось нереальне, вигадане, що не має під собою жодних підстав; вигадка, небилиця.
Словник Української Мови
Буква
1. Безглузда, беззмістовна розмова або письмовий текст; абсурд, дурниця.
2. Щось нереальне, вигадане, що не має під собою жодних підстав; вигадка, небилиця.
Приклад 1:
Повна нісенітниця, до того ж не шестистоповий. Ну добре, далі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Tout cela c’est une нісенітниця[2]! — додав він не без комізму.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
(<< back) 2 Це суцільна нісенітниця (франц.). (<< back) 3 Світові скорботи.
--- Тютюнник Григорій, "Вир"