1. Який не припиняється, не зникає; невгамовний, невсипущий, вічний.
2. Який не втрачає сили, яскравості; невгасний, нев’янучий.
Словник Української Мови
Буква
1. Який не припиняється, не зникає; невгамовний, невсипущий, вічний.
2. Який не втрачає сили, яскравості; невгасний, нев’янучий.
Приклад 1:
Вони для тебе черв’як незасинаючий і вогонь незгасний. Вони зміцнили тобі засу в воріт пекельних, зачинили ж райські двері тому, хто наслідує п’яту божу, зберігає суєтне й фальшиве, всі дні життя свого 268 їсть землю.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”