Значення
-
Власна назва, що позначає явище, стан або властивість, за якої щось не піддається згасанню, втраті сили, інтенсивності або яскравості; вічність, невгамовність.
-
Уживається як термін (часто в поетичній, філософській або публіцистичній мові) для позначення невгасимого почуття, вічної ідеї, незнищенного прагнення або нев’янучої пам’яті.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незгасність, р. незгасності, д. незгасності, з. незгасність, о. незгасністю, м. незгасності, к. незгасносте