Власна назва, що позначає явище, стан або властивість, за якої щось не піддається згасанню, втраті сили, інтенсивності або яскравості; вічність, невгамовність.
Уживається як термін (часто в поетичній, філософській або публіцистичній мові) для позначення невгасимого почуття, вічної ідеї, незнищенного прагнення або нев’янучої пам’яті.