незаймистість

Властивість за визначенням прикметника “незаймистий” — здатність матеріалу чи речовини не займатися, не спалахувати від вогню, іскри, високої температури або тертя; вогнестійкість, негорючість.

У переносному значенні: властивість людини залишатися спокійною, стриманою, не піддаватися сильним емоційним збудженням, пристрастям або зовнішнім впливам; холоднокровність, незворушність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |