Незворушність — властивість за значенням прикметника “незворушний“; стан, коли людина не піддається зовнішнім впливам, збудженню чи хвилюванню, зберігаючи внутрішній спокій, стійкість і холоднокровність.
незворушність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але вона однак, попри всю його незворушність, просить, просить, поки є ще час, бо коли він, Покиньчереда, відмовиться зараз воскресити її сина з Божою допомогою, по-світлому, то вона доможеться цього з диявольською, по-чорному! Зараз вона здатна на все, а що горе її таке безмежне, то воно й потрапить отут у церкві явити навіч усім жужмом пекло в його незчисленній, гемонській подобі, отож нехай він, Покиньчереда, доки в ній, Пошелюжній, ще жевріє останній промінчик світла, — а вона чує: ще мить, і той промінчик щезне, — не доводить її до вічної загибелі, з якої нема вороття!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |