Значення
-
Властивість або стан того, що не може бути застосованим, використаним у певній ситуації; непридатність для практичного використання або реалізації в конкретних умовах.
-
(У праві) Відсутність підстав для застосування певної норми, правила, закону або процедури до даних обставин, відносин чи суб’єкта; непідпорядкованість чомусь за критеріями, встановленими цим правилом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незастосовність, р. незастосовності, д. незастосовності, з. незастосовність, о. незастосовністю, м. незастосовності, к. незастосовносте