1. Властивість або стан того, що не може бути застосованим, використаним у певній ситуації; непридатність для практичного використання або реалізації в конкретних умовах.
2. (У праві) Відсутність підстав для застосування певної норми, правила, закону або процедури до даних обставин, відносин чи суб’єкта; непідпорядкованість чомусь за критеріями, встановленими цим правилом.